Всім привіт. Нарешті  знайшла час на те, щоб написати новий пост та розповісти вам про свою чарівну подорож до Великобританії. До країни, де мрії збуваються.

Хочеться вам розповісти про свою заповітну мрію та про те, як вона здійснилась.

Почалося все з того, що два роки тому випадково в Інтернеті моя мама знайшла інформацію про те, що проводиться конкурс. Але мене зацікавив не сам конкурс, а винагорода яка очікувала переможця. Переможець отримує захопливу подорож до Великобританії. Варто сказати, що саме Великобританія завжди була моєю заповітною мрією. Я з дитинства захоплювалася британськими вуличками, парками, традиціями, мовою. І ось, нарешті, я перемогла у конкурсі «Найкращий блогер 2010» за версією освітньої компанії «Бізнес-Лінк». І як  переможець цього конкурсу отримала захоплюючу подорож до Великобританії, та сертифікат від міжнародного освітнього закладу «Southbourne school of English» на тижневе вивчення англійської мови  і не тільки у даному навчальному закладі.

Моя подорож тривала один тиждень, припала вона на перший тиждень серпня. Тридцятого липня о 14 годині я прилетіла у міжнародний аеропорт «Гатвік». Тут мене вже чекали представники школи, які завезли мене у сім’ю в якій я проживала цей тиждень. Філлімори виявились дуже привітними та доброзичливими людьми. У цій сім’ї я почувала себе, як вдома. Помітила, що вони старались для кожного студента проживаючого у їхньому домі створити домашню атмосферу.

Також по сусідству зі мною проживала студентка із Японії, яка також навчалася у моїй школі. Але її курс тривав 3 місяці. Вона розповіла, що у перші дні навчання у школі її словниковий запас був «бідним», але зараз вона володіє англійською не гірше пересічного британця, в чому я сама переконалась.

За умовами конкурсу я отримала не лише білети на літак, а й сертифікат на тижневе навчання. Тому у найближчий понеділок я вирушила до школи, це був мій перший навчальний день. Цього дня я познайомилась з багатьма студентами із різних куточків світу. В перший день всі новоприбувші студенти писали тест,  в результаті чого був виявлений стартовий рівень кожного, та розподіл по групах.

У другий день були вивішені два списки, у першому хто у якій групі під час activities(розподіл студентів на час екскурсій та розваг), а другий оголошував результати тесту(номери аудиторій та рівень). За результатами першого списку я потрапила у групу «rainbow», у мою групу потрапили учні із: Німеччини, Польщі, Китаю, Японії, Франції. Я вважаю, що з моєю групою мені дуже пощастило. Напевне ні в кого не було таких веселих та привітних  activities-boys як у нас. Зі своєю групою я проводила час лише до 12:00, бо о дванадцятій годині починався ланч, який тривав дві години. Після чого, я спокійно вирушала у клас на трьохгодинне заняття. О 17:30 завершувались заняття. В цей час я зразу прямувала додому. Відверто кажучи, до будинку мені йти приблизно 15 хвилин, але я все одно боялась запізнитися на вечерю, яка починалась о 18:00. Прийти хоч на хвилинку пізніше вважалось неввічливим. Тому, я  старалась не запізнюватись, а якщо вже запізнилась, то не вечеряла.  Після вечері я приводила себе в порядок та поспішала у парк, де зустрічалась із моїми шкільними друзями. Із місця зустрічі ми вирушали на захопливі прогулянки містом. І так проходив кожен день, ну майже кожен, адже день ніколи не зможе повторитися.

Таємницю цієї лавочки я так і не розгадала(((

Виявляється, що у Великобританії щорічно 855 000 мобільних телефонів змиваються в унітаз! Про це свідчить інформація сайту SimplySwitch, що займається порівнянням цін і обміном товарів.

Як відомо, у Великобританії проживає 60,7 осіб, так що в унітазі опиняються мобільники у 1,5 % населення.

Ось ще цікава статистика: 315 000 телефонів англійці забувають у таксі, 225 000 в автобусах, 116 000 в пральнях.

Карен Дербі (Karen Darby) з SimplySwitch.com так коментує ситуацію: “З 18 млн. мобільних телефонів, які щорічно купують у Великобританії, приблизно 4,5 млн. втрачаються або ламаються. Враховуючи, що телефони сьогодні коштують до £400 і те, що люди часто відмовляються від страховки, у них набагато більше приводів краще дивитися за своїми мобільними телефонами”.

Дані, проте, свідчать, що з віком жителі туманного альбіону стають більш бережливими і акуратними. Якщо серед молодих людей до 34 років 40% заявили, що втрачали або ламали мобільний телефон, то серед британців старше 55 років таких опинилося всього 16%.

Карен Дербі радить завжди зберігати копію всіх даних з мобільного телефону на компютері або на запасній sim карті. «Телефони стають все меншого розміру і їх ще легше втратити, тому краще підстрахуватися», – вважає Дербі.

натхнення черпала тут

Перегляньте! Це відео дійсно піднімає настрій, виникає море позитивних емоцій, приємних вражень. Не знаю як у вас, а у мене значно покращився настрій. Вже мрію про свою чарівну подорож.

А ви як вважаєте, це відео здатне підняти настрій?

Великодня неділя –  не тільки свято, але й особливий день, який відзначається на честь повернення Ісуса Христа до життя. Безперечно, це символ перемоги добра над злом, життя над смертю, світла над темрявою. Звісно ж, у кожного народу свої традиції та звичаї. Звісно ж вони особливі та специфічні. (детальніше прочитати про звичаї народів світу можна тут.) А я хочу зупинитися в нашій з вами країні в UK.  Детальні про це, ви можете прочитати під катом.

У Великобританії Пасха вважається “королевою фестивалів”. У Пристрасну п’ятницю церковні дзвони замовкають і знову починають передзвін лише в пасхальне воскресіння. Діти грають в “Egg-shackling”: при цьому на сирих яйцях пишеться ім’я дитяти. Виграє те дитя, чиє яйце, що підкидається в ситі, довше за всіх не розіб’ється.
Знайшла декілька цікавих та дивовижних традицій, ось декілька з них:
- Традиційним в нас стало їсти смачну шинку, але ж ця традиція започаткувалась саме в «далекому» Лондоні.

-На головних площах міста збираються танцювальні трупи, які традиційно танцюють старий але всім відомий Morris

-В малесенькому містечку Olney, щорічно, відбуваються традиційні гонки…………….. з млинцями (Shrove Tuesday).

-Красиво оформлюють церкви, та прикрашають кладовища. Основними Великодніми квітами є білі лілії (і це не дивно, адже білі лілії це символ вічності, добра, вірності, можливо, саме тому я так їх люблю, адже це традиційні британські квіти )

- Існує спеціальний Пасхальний дрес-код, основним елементом, якого є барвисті капелюшки, прикрашені квітами.

- Кожен рік проводяться паради,особливо популярний парад у Battersea Park,

Вибачте, що так мало, але традицій дуже багато. Напевне, щоб все досконало вивчити тапередати вам, потрібно самій побувати та поспостерігати за людьми в цей період.

P.S Вітаю всіх блогерів з цим чудовим, світлим святом.

Переглянути картини, ви можете під катом

фото взято з: http://allday.ru

P.S Пиши коментарі, цікаво почути саме твою думку! =)

Лондон (London)

Біографи столиці колись найбільшої імперії світу стверджують, що одним з унікальних якостей Лондона є те, що він до цих пір утримує пальму першості в чемпіонаті на найбільше місто Європи. Він перевершує всі очікування не тільки своїми розмірами, а й своєю величчю, своїм брудом, кількістю легендарних об’єктів на квадратний метр, мостами, палацами і сірими, нічим не примітними передмістями. Цей досконалий вінегрет з представників Першого світу і Третього, королів, кокні, туманів та Шекспіром вміщує 12 млн бізнесменів і жебраків, авангардних художників і добропорядних джентльменів, що мешкають тут постійно, і ще 20 мільйонів Бог знає кого, хто приїжджає щороку в це ні з чим не порівнянне (у тому числі і за рівнем дорожнечі) місто.

Лондон розташований на річці Темзі, в 64 км від її гирла. Площа міста складає 1560 кв.км.
Клімат в Лондоні помірний. Самий дощовий період – з вересня по січень.
Історія Лондона налічує більше 2000 років. Місто пережило злети і падіння, пожежі та епідемії, було столицею наймогутнішої імперії світу. Дуже цікаві багато лондонських традицій, що йдуть своїм корінням в глибоку старовину.
Великий Лондон складається з Сіті і оточуючих його 32 великих міських адміністративних районів.Лондонський регіон має найвищу на Британських островах густоту населення. У самому Сіті проживає не більше 10 тис. жителів (їхня чисельність щодня значно зростає за рахунок тих, хто приїжджає на роботу з передмість), то у Великому Лондоні – більше 7 млн. жителів, у Лондонській міській агломерації – бл. 11 млн., а в Південно-Східному регіоні, де домінує Лондон, – близько 17 млн.
Протягом останнього сторіччя в Лондоні знайшли притулок представники найрізноманітніших національностей. Найбільшою й найдавнішою групою іммігрантів є ірландці.

У єдиному просторі Лондона співіснують не тільки географічні та етнографічні протилежності, але й епохи. І сусідство контрастів тут особливе, суто англійське: охороняють нове і старе, своє і чуже, прагнучи, по можливості, не завдавати один одному незручностей. Почавши подорож по Лондону разом з героями «Саги про Форсайтів» і Шерлоком Холмсом у себе вдома, із задоволенням відзначаєш, що всі на місці, і виникає ілюзія добре знайомого міста, в якому не можна заблукати. Ви ніколи не забудете того, що одного разу побачили тут. Солодкий пудинг, чорні кеби, червоні поштові скриньки і бій Біг-Бена також стануть вашою частиною, і ви самі плавно увіллєтеся в лондонське час. Лондон – як Грінвіцький меридіан, з якого починається ранок, рік і вічність.

Біг-Бен, голос Лондона, показує точний час з 1859 року. Будівництво годинникової вежі заввишки в 320 фунтів почалося в 1837 році при сходженні на престол королеви Вікторії. У цей час йшла реконструкція будівель парламенту, постраждалих від пожежі в 1834 році. Конструктор годинника, Сер Едмунд Грімторп, архітектор і годинникар померли до того як дзвін вагою в 13,5 тонн був встановлений за чотирма циферблатами годинника, площа з яких 23 кв. фунта.

(Це не моя творчість, але дуже цікавий матеріал, я не змогла стриматись, щоб не викласти http://www.taina.com.ua)

Отже пропонує вам ТОП 10, англійських закритих клубів.

№1 Annabel’s (1963)

Цей клуб, один з найстаріших Лондонських приватних клубів. Основними членами цього клубу зазвичає є політики, актори, співати та інші знаменитості. Також клуб відзначився тим, що саме тут побувала Єлизаветта ІІ. (Нагадаю, це єдиний клуб де побувала королева)

№2 One Alfred Place

Часто його називають «місце трудоголіків», адже саме тут можна спокійно попрацювати. Відвідувачам пропонують смачні кок течі, доречі, тут надзвичайно смачні страви. Також, відвідувачам запропонований асистент, для приємнішої та сприятливішої роботи.

№3 The Hospital Club

Недаром даний клуб називають істинним оазисом креатину. Адже саме тут збираються представники видавничої індустрії. Знаходиться наш клуб, поблизу Конвент-гардена, в будівлі колишнього госпиталю

№4 The Groucho

Цей клуб суміщає в собі: 3 бари, столову та невеличкий готель (всього-то 19 номерів)  Вважається одним з найстаріших та наймодніших клубів ХХ століття.

№5 Blacks
У 1982 році Сохо Семюель Джонсон та  Джошуа Рейнольдс заснували свій чарівний куточок. Так дійсно це прекрасне місце. Дизайнери створили чудову атмосферу, тут удачно  взаємодіють між собою простота, розкіш, комфорт. Вже пройшло близько 30 років х для відкриття, але атмосфера та інтер’єр мало змінився

№6 Eight

Місце відпочинку місцевих бізнесменів. Ввійти в клуб може лише той, хто є членом цього клубу. Оскільки клуб дуже престижний, то вхід виключно за спеціальними картами. Атмосфера та інтер’єр схожий до декору в славнозвісному фільмі про Джеймса Бонда.

№7 Amika
Місце зустрічі світських левиць Лондона. Прославився тим, що в 2008 році отримав нагороду London Club & Bar Awards в номинації «Найкращий клуб року». Дизайн істинно аристократичним, тому не дивно, що членами клубу є саме еліта столиці.

№8 Cavendish Square
Розміщений на Кавендіш-сквер. Включає в себе: 3 бари, ресторан, біьліотеку, терасу, мотель, нічний клуб ну і звісно ж, площу на даху для того, щом ми могли милуватися чудесними краєвидами.

№9 Soho House
Клуб не для простих смертних, цей куточок створений для олігархів та магнатів Англії, які не мають ніякого бажання знаходитись поруч із звичайними людьми

№10 Quo Vadis

Як нам відомо, сьогодні виповнилось рівно десять років з часу завершення будівництва та першого відкриття. Ви скажите, що це ще дуже маленький термін. Можливо, в ваших словах є певне частинка істини, але я з вами не згідна. Адже за ці десять років відбулось неймовірне.

Я сьогодні зовсім випадково почула про те, що кожен режисер ладен віддати все лише заради того, щоб зняти хоч один кадр у цьому саду. А це зважаючи на те, що колись тут був звичайний собі кар’єр.

Повірте, коли я сьогодні переглянула невеличкий сюжет в вечірніх новинах, то так захотілось написати саме про це чудо! Напевне, десь в підсвідомості виникла надія, що  саме я потраплю в невеличкий Земний Рай.

Хто з нас не чув про славнозвісне “місто туманів”. Напевне в кожного, ця таємнича назва асоціюється із Лондоном. До речі це місто називають не лише “Містом туманів”,  а й «Великий дим». Зрозуміло, що ця назва пов’язана також, із відомим всім нам – туманом.

Але про що ж я…………………….а нарешті згадала=). Сьогодні я хочу розповісти про цікаву картину французького художника Клода Моне.

ОТже. поближче до справи. Клод Моне, як відомо захоплюється Англією. Можливо саме тому він зміг створити свій шедевр. Саме він вперше зобразив Лондонський туман саме розового кольору. Це зумовлено тим, що саме Клод зазначив дивовижну річ, що зранку на фоні цегляних будиночків “великий дим” виглядає саме такого ніжного кольору.

Англійці вважали це безумством. А ви як думаєте? Ця картина заслуговує уваги чи ні? Пишіть! Цікаво почути вашу думку.

будинок Парламенту, крізь туман

Клод Моне. “Мост Ватерлоо. Эффект тумана”

вісімсот золотих монет кельтського періоду. Фахівці обстежують територію,яка прилягла до місця виявлення скарбу. Це приголомшліва знахідка, адже вона повідомляє нам багато нових відомостей про пізнє Залізне століття та про східну Англію у цею визначний період.

Знахідка виявилась дуже важливою для всіх, особливо для англійців, оскільки вона пояснює політичний, економічний і релегійний розвиток в кельтській Англії. Пропоную вам звернутися до історії. Тут є цікава згадка про те: що у селищі – Мілтон Кейнс, у 1849 році місцевий фермер витягнув з землі близько 2 тисячі золотих монет. Знайдений скарб у Саффолк складається із статерів, спочатку статер був золотою монетою, яка карбувалася при дворі отця Олександра Македонського -Пилипа. Пізніше, ця монета потрапила на територію кельтів і стала там дуже популярною. Незабаром місцеві майстри почали виготовляти копії грецьких монет, які відрізнялися зниженем вмістом дорогоцінних металів. Ці копії використовувалася кельтами при обміні і торговлі.