Як перекладацька дорога привела мене з Києва через Гермерсхайм до Лондону

04.04.2013 г.
Автор:

Bookmark and Share

DSC_8305

Ще під час навчання в Школі синхронного перекладу в м. Гермерсхайм в Німеччині я подала документи до семи британських університетів, знаючи, що боротися за місце під британським сонцем треба завчасно. Для мене не стояло питання, де навчатися – в Великобританії чи в США. Я завжди хотіла залишатися в Європі, де моє коріння. Подання документів – процес креативний, особливо якщо ви прагнете потрапити до однієї з елітних шкіл. Наприклад, треба вказати, які особливі досягнення у вас є і взагалі чимось виділити ваші документи з-посеред 1.200 інших аплікацій на одне місце, як це було в LSE.

Між іншим, перш ніж подавати документи, я, звісно, поцікавилась, куди я хочу потрапити. Для цього під час семестрових канікул я з моїм чоловіком з’їздила в Англію і Шотландію, відвідавши університет Св. Андрія,  де у той же рік, що і я навчався принц Уїльям і його Катерина, Единбурзький університет, а також Оксфорд з Кембриджом.  Шотландію я одразу відсортувала з причини сирого і холодного клімату.

Оксфорд, а особливо Кембридж, де тоді якраз навчалася моя хороша знайома, я оглянула уважніше. Завдяки їй я познайомилася з навчальними приміщеннями, студентським гуртожитком, спортивним комплексом тощо. Приміщення, мушу визнати, вразили холодом, сирістю і взагалі спартанською атмосферою. Будівлі старі, частково не опалювані, вогкі. Хоча містечко миле, у середньовічному стилі, приємне для тимчасового перебування. Але мені, як людині урбаністичного складу не хотілося після маленького Гермерсхайму знову потрапити в провінційні Оксфорд з Кембриджом. Тому залишився мегаполіс Лондон, у межах якого я подала документи до семи університетів.

На той час у мене вже був неабиякий досвід роботи, адже працювати я почала одразу після школи. Серед документів у мене був рекомендаційний лист однієї дипломатичної установи, фотографія, де я перекладала президенту України Леоніду Кучмі і довідка про працю на програму Європейського Союзу TACIS в Україні на протязі трьох з половиною років, теж перекладачем. Плюс дуже хороша, неординарна рекомендація з місця навчання. Мене прийняли до усіх вузів крім LSE, тобто з семи спроб я могла вибирати з-посеред шести вузів Лондону. Я успішно склала державні іспити у Німеччині і поїхала покоряти туманний Альбіон.

St Paul's Cathedral, Лондон

St Paul's Cathedral, Лондон

На той час у мене вже був неабиякий досвід роботи, адже працювати я почала одразу після школи. Серед документів у мене був рекомендаційний лист однієї дипломатичної установи, фотографія, де я перекладала президенту України Леоніду Кучмі і довідка про працю на програму Європейського Союзу TACIS в Україні на протязі трьох з половиною років, теж перекладачем. Плюс дуже хороша, неординарна рекомендація з місця навчання. Мене прийняли до усіх вузів крім LSE, тобто з семи спроб я могла вибирати з-посеред шести вузів Лондону. Я успішно склала державні іспити у Німеччині і поїхала покоряти туманний Альбіон.На той час у мене вже був неабиякий досвід роботи, адже працювати я почала одразу після школи. Серед документів у мене був рекомендаційний лист однієї дипломатичної установи, фотографія, де я перекладала президенту України Леоніду Кучмі і довідка про роботу на програмі Європейського Союзу TACIS в Україні протягом трьох з половиною років, теж перекладачем. Плюс дуже хороша, неординарна рекомендація з місця навчання. Мене прийняли до усіх вузів крім LSE, тобто з семи спроб я могла вибирати з-посеред шести вузів Лондону. Я успішно склала державні іспити у Німеччині і поїхала підкорювати Туманний Альбіон.

Вже на місці я обрала University of Westminster, курс міжнародних відносин, де, як виявилося, здебільшого навчалися діти арабських нафтових шейхів. Діти були милі і чемні, але від міжнародних відносин як і самого навчання дуже далекі. Посвяткувавши з ними тиждень-другий, я зрозуміла, що діла не буде і перейшла на перекладацький курс того ж університету. Мене у першу чергу цікавило вдосконалення англійської мови, тому рішення я прийняла без вагань.

Курс виявися специфічним, особливо, що стосувалося російської мови. Справа у тім, що на курсі перекладу на і з російської мови викладали колишні працівниці совєтського Інтуристу, які пропонували свій власний, радянський і дуже упевнений, хоч часто і не вірний варіант англійської мови у стримано агресивній манері, і через певний час мені стало зовсім сумно.  Тим паче, що сама техніка перекладу після вже на той час семи років практичного досвіду мене не так цікавила, як власне оволодіння мовою. Після чергового «подивування» на парі я спонтанно пішки вирушила з Regent Street, де знаходився університет, до Aldwych, де розташована архітектурно вишукана будівля LSE.

Головний вхід в LSE

Головний вхід в LSE

Власне, цілий комплекс будівель з шикарною бібліотекою, спортзалом, барами, книгарнею і навіть «власною» філією NatWest, яка і по цей день в першу чергу обслуговує студентів і викладачів.

Філія National Westminster Bank в LSE

Філія National Westminster Bank в LSE

Отже, я, ні на що надто не сподіваючись, таки вирушила чомусь саме пішки в дорогу через добрячий шмат центрального Лондону, тим паче, що навчання вже почалося. Одразу заглянувши до приймальної комісії найпрестижнішого факультету міжнародних відносин, я з’ясувала, що мої документи у них ще були і мене, після швидкого їх перегляду, направили на співбесіду до профільних викладачів. У них, виявилося, – і це при 1.200 кандидатах на місце – недобір! Я спочатку зайшла до куратора факультету, який, провівши коротку вступну бесіду, запитав, який предмет мене особливо цікавить. Військова справа, адже я, ще будучи студенткою, працювала в штабі військового аташе вищезгаданого дипломатичного представництва.

Особистий кабінет Кристофера Коукера мене одразу і назавжди вразив: поряд з бюстом Сталіна, якого я упізнала одразу, стояв бюст Гітлера, якого я ще впізнала, а далі на полицях серед численних книжок бронзові Сунь Цзи, Мао Дзедун і Чингізхан, яких я вже не упізнала, але швидко зорієнтувалась, прочитавши охайні таблички під кожним бюстом. Таке скупчення тиранів і диктаторів у Лондоні XXI століття мене, сказати найменше, вразило.

Я ще в школі багато читала про війни і взагалі історичних книжок. Мені було легко підтримувати розмову з непересічним, власне, найкращим викладачем мого факультету Школи. За його особистою рекомендацією мене прийняли на відділення світової політики факультету міжнародних відносин, де навчання починалося на місяць пізніше і група була ще не до кінця укомплектованою.

Вхід до будівлі факультету міжнародних відносин LSE

Вхід до будівлі факультету міжнародних відносин LSE

Звісно, що гроші за навчання Вестмінстерський університет мені не повернув. Незважаючи на це пішла я звідти не оглядаючись і не надто сумуючи за совєтськими тьотками, які владарювали на перекладацькому відділенні.

Bus 91 Crouch End-Trafalgar Square

Лондонський автобус #91: Crouch End–Trafalgar Square. Мій регулярний маршрут під час навчання в LSE

Навчатися в LSE було хоч і напружено, але надзвичайно цікаво. Блискучі лекції Крістофера Коукера, Фреда Халідея і Джемі Шіа, радника Біла Клінтона, як, власне і самого Біла Клінтона, відвідувалися студентами не лише мого факультету, а й економістами, істориками і навіть студентами з інших афілійованих вузів.

Двір LSE

Двір LSE

Після навчання у мене був вибір займатися міжнародними відносинами, конкретно була пропозиція працювати на агенцію Reuters, або повернутися до перекладу. Я ще на два роки залишилася жити у Лондоні, місто фантастичне, але водночас почала активно розбудовувати моє бюро перекладів, яке на той час базувалося в Берліні, так ніколи і не відгукнувшись на пропозицію Reuters. Я зарезервувала домен www.yena.de, і мало пройти ще десять років, доки на ньому з’явився сайт бюро перекладів «Наталія Єна Синхронний переклад», який наразі оновлюється.

Проживання у країні моєї другої іноземної мови і близьке з нею знайомство виявилися, як і здобуття освіти у одному з найкращих вузів Європи, цінним життєвим досвідом. Диплом провідного вузу відкрив мені двері до європейських організацій у якості акредитованого перекладача. Цьому, звісно що, сприяла моя спеціалізація на світовій політиці та міжнародних організаціях.

Але досвід показав, що з завершенням навчання життя не закінчується. Переклад – це специфічна професія, яка вимагає і передбачає невпинну працю над собою. Причому йдеться не лише і не стільки про вдосконалення навичок синхронного чи послідовного перекладу, – після перших десяти років практики вони, як правило, відшліфовуються або людина просто не залишається у професії – йдеться про постійне вивчення і відкриття для себе нових дезидератів. Наприклад, мені після міжнародних відносин і військової справи довелося глибоко вивчати техніку, зокрема вітрові турбіни, турбогенератори, трансформатори, а також, серед іншого, техніку буріння і гідророзриву. Як ніякий інший вуз, LSE вчить вчитися, самостійно, незалежно і структуровано. Це безцінний дар, який залишиться з тобою на все життя.

Автор: Наталія Єна

Власник бюро перекладів yena.de

У квітні 2013 року

* * * * *   Total points:20

Теги: , , , ,

Написать комментарий

Каждый может стать нашим автором!



Смотрите также



EdUKation everywhere



Свежие комментарии



Календарь записей

Май 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Апр    
 12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  


Архивы



Mouse Eye Tracking by PicNet software development services