Першу частину розповіді про особистий досвід моєї родини у поїздках у Великобританію, шукайте тут .
Моя дочка цього року жила в англійській родині , де було двоє своїх діток – дівчатка 10 та 14 років. Крім моєї доньки, сім’я прийняла ще дві дівчинки – одну з Італії, ровесницю моєї Стефанії, та з Росії , ровесницю старшої доньки господарів.
Так англійці через спілкування своїх діток з дітками з різних країн та контенентів знайомлять їх з різними культурами світу, і це хороша мовна практика ї для наших дітей. Стефі була приємно вражена тим, як її зустріли – на столі в її кімнаті чекав маленький подарунок і листівка з надписом українською: “Ласкаво просимо!. Сподіваємось тобі в нас сподобається !” А на обід хаузмазер для Стефі приготувала Борщ! Це було дуже зворушливо, особливо знаючи , що англійці майже не готують їжу вдома. Стефі провела в цій родині три тижні, вони приділяли їй багато уваги , знайомили її з містом, ходили разом в кіно й вечеряти, допомагали вибирати подарунки для сестер та друзів, а коли Стефі захворіла, хаузмазер турботливо нею опікувалась і передала мені всі упаковочки від ліків, які давала моїй дочці.
Стефі дуже пощастило з родиною. Вони виявились дуже привітними й інтелігентними господарями. Вона жила в гарній, чистій, кімнатї, з власним санвузлом. І хоча так буває не завжди в англійських родинах, моїм дітям дуже подобається жити саме в сім’ях. Пригадую, середня дочка жила в родині індусів і в неї залишились дуже теплі спогади про цих людей, а курочка в соусі карі стала її улюбленою стравою, вона навчилась готувати її в цій сім’ї. Проживання в англійських родинах допомагає бачити Англію й пізнавати її глибше, на ментальному та культурологічному рівнях.
Кожен раз, коли мої діти повертаються з навчання в Англії, я бачу, що вони дорослішають, як збагачується їх кругозір, як змінюється їх світогляд, вони стають самостійнішими.
Наступного року Стефі знову хоче в Бормус, вона вже домовилась зустрітись там зі своїми новими друзями. Але вже на чотири тижні!
Що ж, поживемо – побачимо!
