Залишити домівку, щоб навчатися у школі-пансіоні, – це пригода. Попереду багато уроків, що їх треба буде засвоїти, дружба на все життя та чимало веселощів. Неминуче трапляються такі моменти, коли дитина сумує за батьками та домашніми улюбленцями, й іноді навантаження, пов’язане з іспитами, може викликати в учнів останніх трьох класів стрес.
Проте пухнасті друзі, що належать домоправителям декількох шкіл у Монмуті, на півдні Уельсу, завжди напохваті з ластощами, поцілунками та відкритою душею до будь-якої дитини, якій треба підбадьоритися. Впродовж років персонал шкіл «Габердашерс Монмут» завважував дивовижний ефект, що справляють собаки на дітей, які проживають у школі. Присутність собак поряд також допомагає учням долати страхи та привчає їх відповідально ставитись до домашніх улюбленців.
Джулі Енн Морс керує резиденцією для учнів Sixth Form «Августа-хаус» у школі «Габердашерс Монмут» для дівчаток, де вона й проживає разом зі своїм супутником Лі Джонсом, їхнім сином-підлітком Олівером та собаками Бернардом та Люсі. Вона каже: «Коли ви допоправителька резиденції для старшокласниць, в якій проживає понад п’ятдесят дівчат, вам ніколи нудьгувати. Кожен день приносить якісь емоції: через напруження під час іспитів, проблеми у стосунках із друзями або ситуацію, коли дитина не пройшла відбір до обраної спортивної команди. На додаток до набору прийомів із подолання стресу, які ми пропонуємо дівчатам засвоювати, одним із найкращих способів зменшити напругу і збільшити вдоволення, як ми з’ясували, є заспокійливе спілкування з нашими собаками Бернардом та Люсі, які постійно поруч. Вони завжди раді бачити учениць, ніколи не критикують їхню поведінку та не від того, щоб посидіти терпляче, поки дівчата розповідають їм про свої тривоги та занепокоєння».
В школі «Габердашерс Монмут» для дівчаток мешкають одинадцять гавкунів, з яких чотири спілкуються з ученицями найбільше. «Коли ви гладите пса, це надзвичайно заспокоює, і присутність чотирилапого друга, який лащиться до дівчат, коли їм зле, справді допомагає покращити їхній настрій, – додає пані Морс. – Якщо в резиденції є собаки, вона стає ще більш схожою на дім. Після насиченого дня у школі дівчатка нетерпляче чекають на зустріч з улюбленцями. Привітання з собакою – це те, що деякі учениці роблять перш за все, коли повертаються до резиденції. Тварини справляють надзвичайний терапевтичний ефект на деяких дітей, які користаються з нагоди вигуляти їх, щоб розслабитися та розім’ятися».
Тринадцятирічна Нґум Мофор, яка живе в резиденції «Скул-хаус» для дітей від 7 до 13 років, змогла подолати свій страх перед собаками завдяки доброзичливому кокер-спанієлеві Гампфрі та його приятелю метисові Мармайту. Вона каже: «Раніше я терпіти не могла собак. Вони мене жахали: коли я їх бачила, то верещала й плакала. А тепер я їх люблю. Завжди приходжу зі школи першою, щоб побачити Гамфрі та Мармайта. Вони як додаткові члени родини – Гамфрі наче уявний друг, втілений у життя. Він позбавив мене страху перед собаками, і коли я з ним, це надає мені відчуття спокою».
Гамфрі також став променем світла для одинадцятирічної Амелії Кауч. «Собаки здатні відчувати, коли ви засмучені, – каже вона. – Гамфрі для мене як психотерапевт. Одно разу я плакала від чогось, а він злизав мої сльози геть. Собаки завжди готові підтримати. Ми також обожнюємо вбирати Гамфрі в його маленький комплект одягу – він наче іграшковий ведмедик».
А у Монмутській школі для хлопчиків домоправителями вже десять років працюють Ліндсі Гоуп та її чоловік Девід. Вони помітили, що, коли всі хатні у зборі, це йде на користь не лише школярам. З ними в школі живуть семирічний чорний лабрадор Трікл («патока»), дев’ятнадцятирічний Ділан та Ісіда – шестирічна бігова хортиця на пенсії. Пані Гоуп розповідає: «У мене завжди жили собаки, головним чином врятовані звідкись. Ісіда бігала досить швидко впродовж своєї перегонової кар’єри і часто здобувала перемогу. Коли ми взяли її додому в школу три роки тому, вона панічно боялася людей і дверей, дерев’яніла від усього незвичного й нового. Маємо обопільний позитивний ефект: життя з хлопчиками дійсно допомогло їй стати більш упевненою, і тепер вона почувається гаразд».
Трікл живе в Гоупів ще з цуценячого віку. «Дійсно зворушливо й чудово бачити, що пси можуть потішити хлопців так, як ми не можемо, це дійсно магія, – продовжує пані Гоуп. – Ми спостерігаємо, що собаки справляють заспокійливий ефект на учнів, які тужать за домом або почуваються ніяково, а також тих, які легко відволікаються. А ще тварини приносять в резиденцію багато веселощів. Трікл допомагає відправляти дітей на боковеньку, їй справді подобається обходити будинок увечері разом із Девідом. Це дуже захопливо, тому що її цікавить вміст сміттєвих кошиків, а вона страшенна злодюжка. Вона обожнює Масний вівторок (День млинців). Якщо хлопці підкидають млинці в повітря, а ті падають на землю, вона блискавично кидається, щоб їх підняти!»
Гаррі Сімпсон вчиться у Монмутській школі й мешкає в резиденції «Нью-хаус», якою керує подружжя Алекс та Джорджі Піс – батьки дворічної Клеммі та господарі спринґер-спанієля Тіллі. Гаррі, якому чотирнадцять, каже: «Це другий рік мого проживання в резиденції. Вдома в мене два собаки, і те, що в школі є Тіллі, стало для мене приємним сюрпризом. Атмосфера певно більш товариська та розслаблена, коли є собака, – вони мають таку гарну енергетику. Тіллі нагадує мені мого песика, коли він був молодшим, і допомагає мені відволіктися, якщо я сумую за домом. Собаки просто роблять вас щасливішим – і в них виходить краще, ніж у котів».
Товариш хлопця, п’ятнадцятирічний Натан П’ю додає: «Мені завжди хотілося собаку, але батьки сказали, що доведеться брати на себе відповідальність і доглядати за ним. В „Нью-хаусі“ дійсно затишно, але собака робить його ще затишнішим».
Нещодавно чотирилапі друзі дали школам по всій країні про що погавкати у «Твіттері», коли завдяки Гамфрі з’явився новий гештеґ. Через те, що Асоціація шкіл-пансіонів (BSA) зробила ретвіт знімка Гамфрі на бігу та подякувала йому як першому герою нової галереї #boardinghousedog, школи почали ділитися фотографіями та цікавими фактами про улюбленців, що допомагають створити сімейну атмосферу для мешканців шкільних резиденцій по всій Великій Британії.
За матеріалами Haberdashers’ Monmouth Schools
