- Всім привіт. Нарешті знайшла час на те, щоб написати новий пост та розповісти вам про свою чарівну подорож до Великобританії. До країни, де мрії збуваються.
- Історія починається…(аеропорт “Бориспіль”)
Хочеться вам розповісти про свою заповітну мрію та про те, як вона здійснилась.
Почалося все з того, що два роки тому випадково в Інтернеті моя мама знайшла інформацію про те, що проводиться конкурс. Але мене зацікавив не сам конкурс, а винагорода яка очікувала переможця. Переможець отримує захопливу подорож до Великобританії. Варто сказати, що саме Великобританія завжди була моєю заповітною мрією. Я з дитинства захоплювалася британськими вуличками, парками, традиціями, мовою. І ось, нарешті, я перемогла у конкурсі «Найкращий блогер 2010» за версією освітньої компанії «Бізнес-Лінк». І як переможець цього конкурсу отримала захоплюючу подорож до Великобританії, та сертифікат від міжнародного освітнього закладу «Southbourne school of English» на тижневе вивчення англійської мови і не тільки у даному навчальному закладі.
Моя подорож тривала один тиждень, припала вона на перший тиждень серпня. Тридцятого липня о 14 годині я прилетіла у міжнародний аеропорт «Гатвік». Тут мене вже чекали представники школи, які завезли мене у сім’ю в якій я проживала цей тиждень. Філлімори виявились дуже привітними та доброзичливими людьми. У цій сім’ї я почувала себе, як вдома. Помітила, що вони старались для кожного студента проживаючого у їхньому домі створити домашню атмосферу.
Також по сусідству зі мною проживала студентка із Японії, яка також навчалася у моїй школі. Але її курс тривав 3 місяці. Вона розповіла, що у перші дні навчання у школі її словниковий запас був «бідним», але зараз вона володіє англійською не гірше пересічного британця, в чому я сама переконалась.
За умовами конкурсу я отримала не лише білети на літак, а й сертифікат на тижневе навчання. Тому у найближчий понеділок я вирушила до школи, це був мій перший навчальний день. Цього дня я познайомилась з багатьма студентами із різних куточків світу. В перший день всі новоприбувші студенти писали тест, в результаті чого був виявлений стартовий рівень кожного, та розподіл по групах.
- Анна-Марія, Джулія, Барбара і я)))
У другий день були вивішені два списки, у першому хто у якій групі під час activities(розподіл студентів на час екскурсій та розваг), а другий оголошував результати тесту(номери аудиторій та рівень). За результатами першого списку я потрапила у групу «rainbow», у мою групу потрапили учні із: Німеччини, Польщі, Китаю, Японії, Франції. Я вважаю, що з моєю групою мені дуже пощастило. Напевне ні в кого не було таких веселих та привітних activities-boys як у нас. Зі своєю групою я проводила час лише до 12:00, бо о дванадцятій годині починався ланч, який тривав дві години. Після чого, я спокійно вирушала у клас на трьохгодинне заняття. О 17:30 завершувались заняття. В цей час я зразу прямувала додому. Відверто кажучи, до будинку мені йти приблизно 15 хвилин, але я все одно боялась запізнитися на вечерю, яка починалась о 18:00. Прийти хоч на хвилинку пізніше вважалось неввічливим. Тому, я старалась не запізнюватись, а якщо вже запізнилась, то не вечеряла. Після вечері я приводила себе в порядок та поспішала у парк, де зустрічалась із моїми шкільними друзями. Із місця зустрічі ми вирушали на захопливі прогулянки містом. І так проходив кожен день, ну майже кожен, адже день ніколи не зможе повторитися.
4 comments
Так, я прокачала свой украинский :)))
Вика, расскажи, чему вас там учили? как проходили занятия по языку, какие задания?)
а насчет лавочек, как я поняла, в ГрейтБритн есть такая традиция ставить лавочки в честь умерших родственников в парках и других местах. Сидишь где-нибудь и вспоминаешь добрым словом почившего 🙂
Ми вивчали лише англійську мову на заняттях. в мене було 3 години в день англійської мови.
Заняття проходили методом гри, в нас була тема уроку яка співпадала із темою у підручнику. Спочатку ми обговорювали тему, потім проходили матеріал у підоручнику також між вправами були невеличкі перерви (ми грали у різноманітні ігри, інколи кросворди розгадували). після проходження теми уроку. нам роздавали граматичний матеріал (для мене він був занадто легкий), наприклад, задати запитання своєму сусіду за допомогою CAn та відповісти за допомогою CAn or can’t.
Ну, я не знала про цю традицію. Уяви собі,я як мене зацікавила ця лавочка, я її бачилакожен день, але не знала в честь кого вона названа і чому.
Дин, вот спасибо! Просветила. Я тоже не один раз встречала лавочки с названием – и все думала, кто такой Джозеф, Джулиан, Марк и т.д. почему им лавочки))))
да не за что 🙂
мне это мой профессор рассказал, когда мы в Уэльсе такую лавочку встретили)